Вагнер, Опера "Тристан и Изольда", Прелюдия.

Може, колись згадаєш мене,

Сумну дівчинку з білявим волоссям,

Схожу на краплинку освітленного щастя,

У полум' ї думок и незгасаючого спомину болі?

Може, згадаєш...

Та не зрозумієш

Ніжного дотику слів,

Спрямованого до безнадії...

Безумовно, колись згадаєш...

Але я зникну в силуеті дощу...

Алиция Гадовская