Ніжить ранок пелюстками снів,

Гріє дощ вертепами дороги.

Парасолька хибної тривоги

Павутиння бавить... Сонний спів...

 

Ніжить небо вичурністю слів,

Плинність вій бентежать перегони,

Смугою проносяться вагони.

Крига сонця в кольорі вітрів...

 

Ніжить осінь терпкістю ланів,

Прагне мить лишитися з тобою.

Під високим маревом прибою

Я сховаю велич берегів...

 

Ніжне серце...  Драмами пустель

Віднайде заховану долину,

Нашу відзеркалену країну

В осередках незнайомих скель...